Наближення весни вже традиційно асоціюється з жіночим святом – 8 березня. Цього року в Україні вперше заговорили про відмову від цієї традиції, оскільки вважається що вона стійко пов’язана з радянським минулим. Розібратись у тому, чи дійсно це пережиток часу, намагались учасниці та учасники клубу жінок-політиків, який відбувся 22 лютого у м. Шостка.

 

Дискусія у політичному клубі розпочалась зі з’ясування історії Міжнародного жіночого дня, яка, виявилось, налічує вже більше 150 років. Отже, пропозиція Українського інституту національної пам’яті відмовитись від відзначення 8 березня як свята, яке має радянські корені, пов’язано, скоріше, з традицією спотворення сутності Міжнародного дня жінок у СРСР.

 

Також на засіданні політичного клубу обговорювали цьогорічний альтернативний звіт у Комітеті ООН щодо реалізації Україною Конвенції ООН з протидії дискримінації щодо жінок, який вкотре засвідчив потребу залишення в українському календарі дати, що привертала б увагу до ситуації жінок. На підтвердження позиції погіршення «жіночого питання»  в Україні свідчать і дані індексу гендерного розриву, який прораховується фахівцями Всесвітнього економічного форуму. Так, У 2016 році позиція України погіршилась на 2 пункти, і це є тенденцією принаймні 3-х останніх років. Отже, чи варто залишити в Україні «свято весни», чи є нагальна потреба трансформації цієї  дати у пам’ятну з обговоренням актуального для країни питання дискримінації жінок – вели розмову учасники і учасниці політичного клубу.    

Юлія Савельєва, менеджерка проектів ГО «Центр громадських ініціатив «Інтелект Сумщини», регіональна представниця проекту «Побудова жіночого політичного лобі в Україні»[1], говорить: «Дискримінація жінок в Україні – це явище, яке доведено цифрами і фактами, але для доволі великої кількості політиків і політикинь, пересічних українців та українок залишається другорядним. А з виключенням Міжнародного жіночого дня з повістки денної в Україні ми можемо втратити нагоду для вкрай гострої потреби привернення уваги до боротьби з ганебними прояви дискримінації жінок, а разом з тим, позбавити себе та свою країну перспективи виходу на сталий розвиток, адже рівність та соціальна справедливість є однією з його запорук. Представництво жінок на політичній арені в Україні не витримує жодної критики, і поки ми не усвідомимо, що це і є проявом дискримінації, ми не зможемо розраховувати на те, що справедливість щодо жінок буде відновлена, а Україна у повній мірі скористається потенціалом та ресурсом своїх громадянок. А втрати від цього нестиме й усе суспільство».     

 



[1] Проект «Побудова жіночого політичного лобі в Україні» впроваджується Всеукраїнською організацією «Жіночий консорціум України» у партнерстві з ГО «Центр громадських ініціатив «Інтелект Сумщини» (на Сумщині) за підтримки Фонду Демократії ООН